Про вишуканий стиль італійок ходять міфи. Якщо написати у пошуковій стрічці Google «Італійський стріт-стайл», ви отримаєте купу фото усміхнених італійських панянок, вдягнених у все найновіше, наймодніше та найдорожче. Судячи з цих фото, італійки всі як одна є клієнтками розкішних бутиків високої моди.
Насправді, звичайно, це не так.
На цих фото ми бачимо топових блогерів, редакторів глянцю та інших професіоналів модної індустрії. Для них це є роботою – презентувати нам люксові бренди та їхні найсвіжіші модні витівки. Але в реальному, не глянцевому житті вдягатися так може собі дозволити лише обмаль жінок, і в Італії також. Середня зарплата в Італії – близько 1500 євро на місяць, та якщо люксові черевики приблизно так і коштують (чи навіть більше), то зрозуміло, що звичайна італійка від цих черевиків може придбати хіба що шнурки.
Проте, гуляючи вулицею будь якого італійського міста, ви побачите безліч дуже круто вдягнених жінок. Не дорого, а саме круто! У містах, де розташовані знані італійські університети, голова йде обертом від студенток – у дешевих лахах із найдемократичніших крамниць вони виглядають, як ікони стилю. Так невимушено та легко вони поєднують речі, так ідеально, ювелірно влучають у тонкі поєднання кольорів та пропорцій, так безпомилково малюють свій, ні на кого не схожий, розкутий та легкий образ. Вони всі різні – от що головне! У них є власний стиль навіть в юні роки.
Дорослі жінки в Італії
відрізняються від студенток хіба тим, що речі трохи дорожчі, та образи, може, дещо більш лаконічні. Але важливо те, що це завжди довершений образ. Це не просто випадковий набір речей, знайдених у шафі в темряві наосліп. І це не стандартні «джинси-светр» чи «шорти-майка». Неодмінно будуть певні аксесуари: прикраси, геніально підібрані шалики чи хустинки. Та класне, гарне й модне взуття – це італійці просто обожнюють. І пристойна сумка. Не обов’язково захмарно дорога, але пристойна. Може, то навіть буде якась умовна Prada, а може, абсолютний ноунейм із лавки за рогом. Але хіба це має значення? Головне, що загалом все буде виглядати сучасно та стильно. Хоч зараз для журналу знімай. І таких «моделей» за день прогулянки італійським містом зустрінеш чи не на кожному кроці, будь-якого віку, від 19 до 91.
Ти дивишся на таку жінку і думаєш – немає в усьому цьому вимушеності, немає відчуття, що вона три години крутилася перед дзеркалом, обираючи вбрання. Ні, є в них якась неповторна легкість, якесь відчуття «взула і забула», ніби вони взагалі не думають про те, як виглядають. Хоча насправді, звичайно, думають, ще й як. Але думають вони до того, як вийти з дому.
І в цьому перша наша докорінна відмінність.
Ми (гаразд, не всі, деякі з нас) дуже переймаємося тим, чи все на нас гаразд. Повсякчас щось перевіряємо – чи спідниця на місці, чи шалик не розв’язався, щось поправляємо на собі без кінця, часто навіть не усвідомлюючи того. Забагато думаємо про те, щоб все було «як слід», «як модно». Тому маємо напружені, затиснуті обличчя. І це дуже псує вигляд, навіть якщо жінка вдягнена непогано. Це так кричить наша невпевненість, ми ніби трохи чужі на цьому стильному святі, ніби трохи самозванки. Ну, і хто нам повірить, що ми вміємо вдягатися, якщо ми самі в це не надто віримо?
Та й не віримо ми в це не просто так, для того є підстави. Насправді більшість із нас дійсно не вміє себе вдягати та робити це з віртуозною легкістю. І річ навіть не в тому, що в нас немає такого вибору модних речей. В Україні теж є всі ті ж самі крамниці мас-маркету, і в них дуже схожий асортимент. Але італійки чомусь вміють вийти з умовної Zara та виглядати картинкою з журналу, а ми – ні. Особливо ті з нас, «кому за…».
Ми боїмося нових рішень, боїмося несподіваних комбінацій речей, поєднання різних стилів, еклектики, але саме це важливо для сучасного бачення моди. Ми боїмося змішувати кольори, тим паче – принти, ми взагалі кольорів боїмося, не розуміємо їх, не відчуваємо. Ми тяжіємо до звичних силуетів, до «зрозумілих» речей та їхніх традиційних поєднань, а саме це робить наше вбрання банальним і застарілим.
Або ж ми кидаємося в іншу крайність – намагаємося скопіювати ікон стилю точнісінько, від проділу на голові до кольору підметки, не зважаючи на розбіжності у ландшафті та кліматі. І суне така модна панянка морозною вулицею десь у лютому у бежевому тренчі. Бо їй у глянцевому журналі розповіли, що тренч – це завжди актуально. Або ж відтворює «зимовий» образ італійської модної діви: розхристане пальтечко, «невимушено» накинутий на плечі хутровий палантин та туфлі-човники на босих ногах. Посеред снігу.
Намагання натягнути чужі стилістичні рішення на український глобус не є випадковим –
у нас просто історично немає своїх. Старовинні, народні традиції вбрання майже втрачені, та й не дуже ними скористаєшся в сучасному урбанізованому світі. А про культуру одягу та й взагалі візуальну культуру радянських часів краще не згадувати. Саме це, а не тільки сумнозвісний радянський дефіцит, зробило нас стилістичними каліками – відсутність безперервного, багатовікового процесу розвитку візуальної культури. Адже одяг – це тільки частина нашої глобальної проблеми.
В Італії традиції «красивого життя» не переривалися сторіччями, і в цьому їхня сила. Вони далеко не завжди жили багато, радше навпаки, але прагнення краси та візуальної досконалості в усьому – мабуть, це їхня національна риса. Навіть у скрутні часи вони робили гарні речі – з нічого, із дрібниць, а потім ці «дрібниці» ставали легендами модного світу.
Італійка виходить з дому вранці та бачить красу всюди, куди тільки кине оком. У них очі взагалі навчені красі з дитинства. Пропорційні будівлі, гармонійні вулиці та площі. Безліч пам’яток архітектури та музеїв, вщент забитих шедеврами. Неймовірні краєвиди, від яких перехоплює подих. Кінофільми різних часів, де кожен кадр – це готова картинка для енциклопедії моди. Книжки та журнали з гарними ілюстраціями. Магазини та кафе з чарівно оздобленими вітринами. А головне – люди. Величезна кількість красивих, усміхнених та добре вдягнених людей. А воно ж впливає. Хочеш чи ні. Якщо люди навколо вдягнені гарно – ти теж потроху підтягуєшся.
То що робити нам? Підтягуватися!
Зрозуміти, що проблема не тільки в одязі, та навчати свої очі красі. Ходити до музеїв, вивчати історію мистецтва. Дивитися гарне європейське кіно, ретро 50-60-х років та історичні фільми. Подорожувати, пізнавати світ. Навіть не обов’язково їхати за кордон, в Україні безліч красивих місцин та краєвидів, що за рівнем перехоплювання подиху не поступаються італійським. Шукати видання, бренди чи людей, які вас надихають. Тепер це можна зробити безкоштовно, не встаючи з канапи. Інтернет заповнений гарними фото та відео, модними блогами та спільнотами, в яких можна багато чого навчитися. Не боятися експериментів, шукати власний стиль через спроби та помилки. Комусь пощастило народитися там, де гарний смак передається у спадщину, а всі решта можуть навчитися самі. Але з часом, можливо, ви помітите, що люди навколо вже підтягуються до вас!
Ця стаття була вперше опублікована на сайті opinion.biz.ua
У статті використані фото з блогів styledumonde.com та thesartorialist.com
